До чого братися в новому році? Словодвірці знають: до плекання мови як ідентифікатора національної свідомості, традицій і культури народу. Ці чинники сьогодні мають місію зброї України проти ворога за право на самостійність, незалежність, недоторканність. 

Як і в далекому 1919 році, коли «Щедрик» з дипломатичною місією лунав на 200 концертах у 10 країнах, нині у 2025 році ми нагадуємо всім, що Україна, по-перше, давно існує, по-друге, – окремо від Росії. У ролі культурної боротьби світом понад сто років шириться українська прадавня, новорічна, обрядова щедрівка, покладена на музику Миколою Леонтовичем у Покровську, який нині, на жаль, безкарно знищує окупант.  

Викладачі Центру вивчення державної мови завжди стоять на чатах захисту ідентичності України, її мови, культури, традицій. У грудні координаторка Центру, методистка відділу мовно-літературної та мистецької освіти, заслужений учитель України Тетяна Байдаченко презентувала українознавчий проєкт – «Адвент-календар» (на фейсбуці). Тих, хто ще не мав можливості поринути у світ зимових свят нашого народу, запрошуємо.

У 2025 році робота триває. На заняттях ми даруємо знання й позитивні емоції. Раді всім охочим доєднатися до нашої спільноти за покликанням.

Перше січневе заняття з теми «Особливе право означень на відокремлення» провела заслужений учитель України Алла Рущинська, заступник директора з навчально-виховної роботи, учителька української мови та літератури, зарубіжної літератури Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради Донецької області. 

Традиційно заняття розпочалося хвилиною мовчання в пам’ять про тих, хто загинув у результаті збройної агресії росії проти України. 

Коли і чому означення відокремлюються обговорювали на українознавчому матеріалі про народні зимові свята. Учасники пригадали, що таке означення, ознайомилися з його різновидами, а також з’ясували особливі умови їх відокремлення та правила вживання розділових знаків при них. Граматика ожила в текстах, присвячених традиційним різдвяним оберегам: колядкам, щедрівкам, дідуху, «павуку», різдвяникам і вертепу.

Своєрідна лексична розминка з розгадування загадки на основі перифразів привідкрила чарівний світ української культурної суб’єктності («новорічна серенада», «пісня великого чару», «нововідкритий сфінкс», «різдвяний гімн»). 

Словодвірці активно виконували інтерактивні завдання. Робота в команді додавала динаміки та викликала жваві обговорення: чи має значення, де в реченні писати яке означення. Під час колективної практичної роботи народився сенкан про «СловоДвір»:

Наприкінці заняття учасники надихнулися створеною ШІ «Піснею свободи українців», «спіймали» відокремлені означення, які почули у творі, попрацювали в робочому зошиті «СловоДвору» та отримали домашнє завдання, яке виконають за бажанням (хоча це дасть змогу не тільки закріпити здобуті знання, але й самостійно застосувати їх на практиці). 

Цей урок став черговою маленькою частиною великої культурної дипломатії українознавства та української мови – заявити про особливе право на відокремлення від зла, невігластва, руйнації. Ми нація творення і миру. 

Долучайтеся до нас та вивчайте українську легко, із задоволенням та натхненням разом зі  «СловоДвором»!

 

За інформацією відділу мовно-літературної та мистецької освіти.