Сьогодні ми схиляємо голови в скорботі й пам’яті за невинними жертвами цієї війни — нашими дітьми, чиє життя було обірване російською федерацією.
Дітьми, які ще не встигли піти до школи, закохатися, обійняти батьків після уроків і просто пожити.
Але разом зі скорботою в наших серцях палає й лють. Справедлива, гучна й непереборна.
Бо за кожне втрачене дитяче життя буде відповідь!
Ми, дорослі, — військові, командири, керівники — маємо лише одне право перед тими маленькими душами: право на дії.
Наші діти мають жити! Під мирним небом. У вільній, сильній Україні.
І ми зробимо все, щоб це стало реальністю — не обіцянкою, а фактом!