Вітаємо талановиту молодь Донеччини з визначною перемогою! Ваші досягнення на фінальному етапі XXV Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої!» – це не лише особистий успіх, а й свідчення незламності духу та творчої енергії нашого рідного краю. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 390 від 04 березня 2026 року, ми з гордістю відзначаємо переможців: Туркіну Тетяну, ученицю 10 класу комунального закладу «Авдіївська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 2» Авдіївської міської ради (педагог-наставник – Олена Писаренко); Шевченка Максима, учня 10 класу Курахівського ліцею «Престиж» (академічного спрямування) Курахівської міської ради (педагог-наставник – Світлана Котова).

У номінації «Література» Тетяна Туркіна представила щемливе та глибоке оповідання «Голос тиші, або Нескореність у лініях зошита». Це не просто конкурсна робота, а сповідь дівчини з незламної Авдіївки, яка крізь призму власного досвіду розкриває трагедію «вкраденого дитинства». Твір побудований як щоденникові записи, що охоплюють період життя в прифронтовому місті. Авторка описує трансформацію сприйняття реальності: від перших обстрілів 2014 до повномасштабного вторгнення, коли війна з «невидної» для решти світу стала нищівною очевидністю. Тетяна акцентує на тому, що пам’ять про рідний дім та школу є тією силою, яку неможливо зруйнувати снарядами. Вона проводить паралелі між долею свого покоління та шевченківськими закликами до єдності, доводячи, що саме спільний біль і надія роблять українців непереможними. Твір пронизаний елегійним сумом за мирним минулим, але водночас він має надзвичайно сильний, життєствердний стрижень. Це голос юності, яка передчасно подорослішала, але не втратила здатності любити свою землю та вірити у велике повернення додому. Робота Тетяни – це літературний маніфест незламності Донеччини, де кожне слово викарбуване щирістю та вірою в перемогу світла над темрявою.

У номінації «Історія України і державотворення» Максим Шевченко представив ґрунтовне дослідження з теми «Сила пам’яті і єднання: «Батальйон Единбург». Це не просто історія про волонтерство, а глибоке дослідження про спадковість поколінь, як родинна пам’ять роду Гавриляків про репресії та визвольні змагання ХХ століття стала моральним фундаментом для сучасної допомоги фронту; «Волонтерський міст єднання», як українці зі Сходу (Маріуполя та Курахового), перебуваючи в Шотландії, створюють потужну логістичну підтримку для наших захисників; про незламність, як особисті трагедії переселенців трансформуються в активну громадянську позицію. Автор доводить, що сучасний волонтерський рух є закономірним продовженням багатовікової боротьби українців за свободу та практичним втіленням шевченківської ідеї ‒ «вогонь запеклих не пече».

Шановні переможці! Ви довели, що рідне слово та знання історії є потужною силою, яка єднає країну.

Окрему подяку висловлюємо педагогам-наставникам! Завдяки вашій професійності та підтримці Донеччина звучить на всю Україну!

Бажаємо вам невичерпного натхнення для нових звершень!